Дослідження виявило ключові фактори важкого перебігу мавпячої віспи

20/10/2024

Нещодавнє дослідження, опубліковане в eBioMedicine, вивчало клінічні та лабораторні предиктори тяжкості та тривалості перебігу мавпячої віспи, або mpox. Воно також перевірило кореляцію між вірусним навантаженням і тяжкістю перебігу захворювання в біологічних рідинах

Передісторія

Починаючи з травня 2022 року, певна кількість випадків mpox була зареєстрована у понад 100 країнах. Мавпячу віспу класифікували як захворювання, що передається статевим шляхом, оскільки його поширення було безпрецедентним, а також були відзначені нові клінічні прояви та шляхи передачі від людини до людини. Виявлення життєздатної ДНК вірусу mpox (MPXV) також проводилося в насіннєвій рідині.

Попри наявність ускладнень, хвороба, як правило, закінчується спонтанно і триває 2-4 тижні. Рівень госпіталізації мінявся через різні політики та схильність використовувати цей шлях як стратегію ізоляції.

Клінічна тяжкість і наслідки мавпячої віспи у людей можуть визначати декілька факторів, як-от попередня вакцинація або перенесена інфекція, вірусний клейд, оперативність медичної допомоги, початковий стан здоров’я тощо.

Фактори, що впливають на несприятливі клінічні результати та тривалість перебігу, повинні бути вивчені, щоб почати лікування на ранній стадії та визначитися з типом лікування (тобто, вдома чи в лікарні).

У деяких пацієнтів ДНК MPXV була виявлена після клінічного одужання, попри вказівки Центру з контролю та профілактики захворювань США (CDC) щодо припинення ізоляції після загоєння уражень.

Про дослідження

Щоб пролити більше світла на фактори ризику, пов’язані з тяжкістю та тривалістю захворювання, у цьому дослідженні використано дані італійської багатоцентрової історичної когорти.

Щоб охарактеризувати кінетику маркерів запалення і зрозуміти виявлюваність вірусу в різних ділянках тіла після клінічного одужання, також було вивчено фактори ризику, пов'язані з підвищеною вірулентністю MPXV.

Вибірка складалася з дорослих, у яких було діагностовано мавпячу віспу в період з травня 2022 до вересня 2023 року. Спостереження проводили до клінічного одужання. Під час хвороби та після одужання у пацієнтів відбирали зразки біологічних рідин.

Тяжкість захворювання та його зв’язок із пороговим значенням циклу (Ct-значення) сформували основні результати, які викликали інтерес. Значення Ct виступало як індикатор вірусного навантаження.

При цьому тяжкість захворювання оцінювали за даними про необхідність госпіталізації, наявність ураження слизової оболонки, наявність великої ділянки з висипами. Фактори, які можуть впливати на тривалість захворювання, були додатковими результатами дослідження.

Результати дослідження

Вибірка склала 541 пацієнт, з них – лише чотири жінки. Середній вік становив 38 років, і близько 43% були людьми, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ).

Приблизно 4% пацієнтів повідомили про кількість CD4 нижче 350 клітин/мкл. Смертельних випадків зареєстровано не було, але близько 40% пацієнтів перенесли важку форму віспи. 81 пацієнт потребував госпіталізації.

Що стосується факторів ризику, пов’язаних з тяжким перебігом, люди європеоїдної раси та пацієнти з лихоманкою, болем у горлі, лімфаденопатією та періанальними ураженнями частіше страждали від тяжкої форми mpox. Пацієнти з локалізацією інфікування на статевому члені мали більшу ймовірність легкого перебігу захворювання. Істотних відмінностей у кількості CD4 або ВІЛ-статусі помічено не було.

У підгруповому аналізі, який охоплював 233 пацієнти, відзначили значну різницю між середнім значенням Ct для пацієнтів з тяжкою або легкою інфекцією.

Це було зроблено шляхом оцінювання ДНК MPXV у верхніх дихальних шляхах у перший тиждень захворювання. Враховуючи неоднорідність між клінічними центрами, було відзначено, що ймовірність тяжкого перебігу захворювання обернено пропорційна значенню Ct.

Крім того, збільшення значення Ct на одиницю призводило до зниження ризику важкого перебігу на 5%.

Багатофакторний аналіз показав, що у пацієнтів з болем у горлі, проктитом, лімфаденопатією та обширним висипанням захворювання тривало довше.

Крім того, серед ЛЖВ із кількістю CD4 нижче 350 клітин/мкл також відзначали триваліший перебіг. Що стосується часової кінетики запальних маркерів, С-реактивний білок (СРБ) і співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (ІНЛ) показали стійкий логарифмічний зв’язок з часом.

Протягом першого тижня після появи симптомів асоціація була значно вищою за верхню межу стандарту. Протягом наступних двох тижнів асоціація нормалізувалася. Ознак клінічно значущого ушкодження органів не виявили.

Після клінічного одужання виділення вірусу було відзначено в кількох анатомічних ділянках. Це було підтверджено аналізом ректальних мазків, насіннєвої рідини, мазків з верхніх дихальних шляхів і зразків сечі.

Висновки

Підсумовуючи, це дослідження задокументувало, що мавпяча віспа може тривати довше за наявності болю в горлі, проктиту, лімфаденопатії та дисемінованих уражень шкіри. Вона також може мати довший перебіг у ЛЖВ із низьким рівнем CD4.

Важке захворювання було імовірнішим у пацієнтів європеоїдної раси та у тих, хто мав біль у горлі, лихоманку, періанальні ураження та лімфаденопатію. Жодних ознак пошкодження органів не виявили, але виділення вірусу помітили в багатьох анатомічних місцях після клінічного одужання.

Дані, представлені тут, можуть бути корисними для лікування захворювання та виявлення пацієнтів з ймовірністю тяжкого перебігу хвороби.